Виховання культури здоров`я у дітей дошкільного віку

          Здоров'я людини - життєво важлива цінність. Щоб зберегти і зміцнити здоров'я, необхідно навчитися управляти своїм організмом. Але для того, щоб керувати організмом, треба, перш за все, знати його: як він влаштований, як працює, що для нього корисно, а що шкідливо.

           Оздоровчий напрям роботи українських дошкільних навчальних закладів завжди становив одну з найбільш сильних сторін їх діяльності. На сучасному етапі розвитку системи дошкільної освіти цей напрямок стає все більш значущим: отримують подальше поширення програми для часто й тривало хворіючих дітей, збагачується спектр оздоровчих і загартовуючих заходів, а також профілактичних процедур, що сприяють зниженню захворюваності дітей, з'являються розвиваючі програми фізичного виховання нового покоління.

          На здоров'я дітей впливає цілий ряд факторів:

1.Спадковість - частка впливу складає 20 %;

2.Вплив навколишнього середовища (екологічні і природно-кліматичні чинники) - частка впливу 20 %;

3. Вплив факторів організації медичного обслуговування - частка впливу 10 %;
4. Соціально-економічні чинники та спосіб життя - доля впливу становить 50% .
Ці дані змушують нас звернути найсерйознішу увагу на четверту групу чинників. Її складають ставлення дитини до свого здоров'я, його харчування, дотримання режиму дня, рухова активність, загартовування, повноцінний сон, оволодіння гігієнічними навичками.

Наведені цифри змушують замислитися про причини, що породжують такі результати. Безумовно, вони пов'язані з політичними, соціально-економічними процесами, що відбуваються в Україні в останні роки. Але перш за все причиною є культурна криза суспільства і як її наслідок - низький рівень особистісної культури людини, сім'ї, освітнього простору в цілому.
У зв'язку з цим актуально виховання культури здоров'я вже в дошкільному дитинстві в умовах дошкільного навчального закладу.

           Необхідність виховання валеологічної культури підкреслюють і дослідження, які підтверджують, що здоров'я людини лише на 10% залежить від успіхів охорони здоров'я і більш ніж на 50% - від її способу життя.
Так само очевидно, що становлення валеологічної культури людини обумовлено насамперед процесом виховання, педагогічною взаємодією дорослого з дитиною, широким спектром педагогічних засобів і прийомів.
         Здоров'я одна з суті характеристик людини поряд з духовністю, інтелектуальністю, що визначає ступінь життєздатності, стійкості організму у відповідному середовищі існування, можливості реалізувати свої біологічні та соціальні функції.

          Культура здоров'я є частиною загальнолюдської культури, яка дозволяє особистості здійснювати будь-який вид діяльності і здійснюватися в цих видах діяльності самій.

          Загальнолюдська культура і як її частина - культура валеологічна забезпечує людину соціальною стійкістю, способами входження в суспільне життя, механізмами самосвідомості, осмислення своєї невіддільності від інших і власної автономності, унікальності.

Вона дозволяє внести в світ і особистість сенс, людське значення, емоційний комфорт. Культура вбирає в себе здатність, умілість, вміння використовувати те, що накопичено в процесі багатовікового розвитку людства.
        Видається, що сенс культури здоров'я перш за все виражається в набутті особою сенсу, що полягає в дбайливому ставленні людини до людини, в здорових відносинах з навколишнім світом і в задоволеності цими відносинами, які будує людина протягом всього життя. Власне сама валеологія як наука про здоров'я людини покликана синтезувати знання таких наук, як екологія, психологія, медицина в осмислене існування здорової людини, процес його здорового взаємодії з навколишнім світом. На думку основоположника валеології академіка І.І. Брехмана, комплексне вивчення процесу соціалізації та здоров'я дитини продиктовано сучасним рівнем розвитку суспільства, в якому «людина досягла своєї найвищої складності і досконалості, де виникла діалектична єдність біологічного і соціального, матеріального і духовного».
Таким чином, очевидно, що культура здоров'я є умовою успішної соціалізації та її результату - особистісно-соціального розвитку дитини в дошкільному дитинстві.
          Які ж функції виконує валеологічна культура здоров'я в особистісно-соціальному розвитку дитини-дошкільника?

Отже, валеологічна культура:

1. Допомагає дитині засвоїти умови навколишнього середовища, способи і зразки соціальної поведінки, орієнтує в цінностях групи, колективу, спільності, в які потрапляє малюк. Такими цінностями для дитини стають життя людини, її здоров'я і здорове існування, свобода і повнота прояву його індивідуальності;
2. Дає можливість дошкільнику зрозуміти і прийняти особливості взаємодії, спілкування з однолітками і дорослими через призму здорового існування;
3. Забезпечує становлення суб'єктної позиції дитини в діяльності та спілкуванні, тому що культура здоров'я ініціює дитячу активність;

4. Дозволяє дитині творити саму себе в тій діяльності, яка приносить їй найбільше задоволення;

5. Гармонує процеси соціалізації та індивідуалізації у розвитку дошкільника.

          Таким чином, валеологічна культура дошкільника як умова особистісно-соціального розвитку - це усвідомлене ставлення дитини до здоров'я і життя людини, це валеологічна компетентність як готовність самостійно і ефективно вирішувати завдання, пов'язані з підтриманням, зміцненням та збереженням здоров'я.

Педагогічні умови формування уявлення про здоровий спосіб життя:
Умова 1. Формування свідомого ставлення до свого здоров'я у дошкільнят має здійснюватися на основі теорії розвитку понять. Суть теорії розвитку понять полягає в наступному: при засвоєнні складних загальнобіологічних понять їх не можна повідомляти, як це зазвичай робиться при засвоєнні окремих факторів. Їх треба саме формувати, тобто підходити з різних сторін, залучати дітей в активний пізнавальний процес, багаторазово протягом року повертатися до одного і того ж поняття і кожен раз розглядати його під різними кутами зору. Вихователь повинен постійно тримати в пам'яті всі складні поняття і щодня малими дозами нарощувати їх в найрізноманітніших видах діяльності.
Роботу з формування здоров'язберігаючих понять необхідно починати з першого року життя. Коли відомості про світ засвоюються найекономнішим способом - шляхом фіксації. Надалі ці поняття стануть фундаментом майбутніх понять, будуть безупинно доповнюватися, ускладнюватися і розвиватися в міру того, як дитина переходить з однієї вікової групи в іншу.

Умова 2. Специфіка ознайомлення дошкільнят з людським організмом полягає в тому, що завдяки властивому дітям наочно-образному мисленню вони не здатні засвоювати знання в словесній формі, у вигляді готових узагальнень. В основі процесу пізнання законів природи лежать численні спостереження та експерименти, які дозволяють дітям, використовуючи переваги наочно-образного мислення, самостійно вловлювати загальні закономірності процесів, що відбуваються в організмі, і розуміти біологічний сенс гігієнічних та здоров'язберігаючих процедур.

Умова 3. Заняття в дошкільному навчальному закладі не може копіювати по формі і по структурі шкільний урок. Крім таких форм навчання як: спеціально організовані пізнавальні заняття, комплексні заняття, прогулянки, ігри (рухливі, сюжетно-рольові, дидактичні), вільна самостійна діяльність протягом дня, слід широко практикувати рішення логічних і екологічних завдань, проводити свята і конкурси, працювати з моделями, модулями, створювати проблемні ситуації, а також використовувати інші форми роботи, які відповідають віковим особливостям дитини і сприяють розвитку його пізнавальних здібностей.
Умова 4. Обсяг знань з людинознавства настільки великий і інтерес дітей до нього виражений так сильно, що на спеціально організованих заняттях неможливо реалізувати всі знання в повному обсязі. Для цього не вистачить ніякого часу. На заняття виносяться тільки вузлові питання, основна ж маса відомостей повідомляється дітям у формі звичайної, нерегламентованої розмови, як це роблять батьки у повсякденному житті, а також в ході реалізації принципу «роби, як я».

Умова 5. Формування потреби у здоровому способі життя повинно вестися поволі, легко і непомітно, ненав'язливо, без нальоту обов'язковості, але завжди із задоволенням і щирою зацікавленістю з боку як дорослого, так і дитини.
Умова 6. Знання повинні даватися дітям малими дозами. Необхідно враховувати вік і знання своїх дітей.

Умова 7. Велику роль у формуванні свідомості і загальної спрямованості особистості відіграє практична діяльність дитини щодо реалізації принципів здорового способу життя.

Вікова динаміка валеологічної культури дошкільника

У віковій динаміці формування уявлень про людину можна виділити наступні завдання:

1.формування соціальної сфери;

2. формування продуктивної сфери;

3. формування моральної сфери

4. формування гігієнічних навичок;

5. формування поглядів на здоровий спосіб життя.

Молодший вік (третій - четвертий рік життя)

 Поведінка дитини даного віку характеризується тим, що вона проявляє інтерес до правил здоров`язберігаючої і безпечної поведінки. Із задоволенням виконує найпростіші вміння та навички гігієнічної та рухової культури, радісно і доброзичливо вступає з однолітками і дорослими в спілкування, з цікавістю вивчає себе, позитивно налаштована на виконання елементарних трудових процесів, радіє самостійним і спільним діям та їх результату (чисті руки, гарний настрій , красива ходьба, прибрані іграшки в групі, одяг складений акуратно, я молодець і т.д.) Відчуває задоволення від схвальних оцінок дорослого, прагнучи самостійно повторити позитивну дію.

Розвиток соціальної сфери:

1. Знати своє ім'я, прізвище і належність до певної статі, до кінця року використовувати своє «я»;

2. правильно називати імена батьків і людей найближчого оточення;

3. знати назви деяких органів і частин тіла людини (горло, голова, живіт та ін);
4. вміти виділяти у людини і тварин одні й ті ж зовнішні органи - очі, рот, ніс, зуби і ін.

5. знати загальні закономірності розвитку людини: спочатку вона буває

маленькою і ходить в дитячий садок, потім виростає і вчиться в школі, працює, а потім стає старенькою;

6. відрізняти живе від неживого на інтуїтивному рівні;

7. спілкуватися з іншими дітьми, розуміти, що означає «грати дружно», ділитися іграшками;

8. від «гри поруч» переходити до спільних ігор;

9. інтуїтивно розуміти відмінності в одязі, іграх, заняттях хлопчиків і дівчаток, чоловіків і жінок

Розвиток продуктивної сфери:

1. запам'ятовувати образи працюючих людей;

2. починати освоювати найпростіші трудові операції;

3. вміти працювати поруч з вихователем;

4. виконувати найпростіші доручення дорослих.

Розвиток моральної сфери:

1. проявляти бажання доглядати за рослинами, тваринами;

2. виражати своє особисте ставлення до позитивних і негативних вчинків казкових персонажів;

3. виражати симпатію і проявляти співчуття однолітками;

4. знати, що не можна шуміти, якщо в будинку хтось хворіє або спить;
5. вміти взаємодіяти з однолітками і дорослими в певних умовах (грі, праці, побутової діяльності).

Формування гігієнічних навичок:

1. правильно здійснювати процеси вмивання, миття рук при незначній участі дорослого;
2. позитивно ставитися до вмивання, відрізняти чисті руки від брудних;
3. починати вчитися чистити зуби і розчісувати волосся;

4. вміти їсти акуратно, не поспішаючи і не розкидаючи їжі;

5. елементарно вміти допомогти в організації процесу харчування;

6. елементарно доглядати за зовнішнім виглядом, користуватися носовою

 хусткою;
7. знати місце розташування предметів особистої гігієни (рушники, гребінці, мила);

8. одягатися і роздягатися за допомогою дорослого;

9. починати підтримувати (за допомогою дорослих) порядок і чистоту в ігровому куточку;

Формування потреби у здоровому способі життя:

1. на власному досвіді помічати погіршення самопочуття при захворюванні; розуміти зміст слова «хвороба»;

2. позитивно ставитися до процедур, що гартують і починати розуміти їх значення;
3. усвідомлювати зміст слова «не можна!»

4. позитивно ставитися до людей медичної професії, розуміти, що вони допомагають одужанню;

5. знати правила поведінки на вулиці, у дворі;

6. переносити в гру правила здоров'язберігаючої і безпечної поведінки з участю дорослого;

7. розуміти про небезпеку ріжучих, колючих предметів;

5. в небезпечних складних ситуаціях покликати на допомогу дорослих.

Середній вік (п'ятий рік життя)

Відношення даного віку характеризується тим, що інтерес до правил здоров'язберігаючої і безпечної поведінки стає все більш стійким, валеологічна компетентність все більше проявляється в самостійній діяльності. Дитина із задоволенням виконує найпростіші вміння та навички гігієнічної та рухової культури, радісно і доброзичливо спілкується з однолітками та дорослими у повсякденному житті, усвідомлює себе, свої бажання і потреби, спрямований на виконання елементарних трудових процесів, радіє самостійним і спільних дій, їх результату.

Розвиток соціальної сфери:

1. знати своє ім'я, прізвище, імена родичів, імена однолітків;

2. розуміти зміст і вживає в активній мові іменники з узагальнюючим значенням «люди» і «людина»;

3. мати стійке уявлення про зовнішній вигляд людини (себе, ровесників і дорослих);
4. мати уявлення про наявність у людини серця і шлунку;

5. вміти назвати подібності та відмінності в будові і основних життєвих відправленнях людей і тварин (мають одні й ті ж органи, п'ють, харчуються, ростуть, народжують дітей);

6. знати, що люди ростуть, мати уявлення про вікові періоди (немовля, дошкільник, школяр, доросла людина, старий);

7. розбиратися в родинних взаєминах: «бабуся - мама - дитина» і «дідусь - тато - дитина»,

8. розуміти, що хлопчики будуть татами, а дівчатка - мамами, що мамою може стати тільки жінка;

9. пояснювати, що таке «сім'я»;

10. розуміти сенс і вживати в активній мові слова з узагальнюючим значенням «живе» і «неживе»;

Розвиток продуктивної сфери:

1. виконувати інструкції, що містять 2-3 нескладних доручення одночасно;

2. вміти допомогти дорослому в організації процесу харчування, адекватно відгукуючись на його прохання;

3. систематично допомагати вихователю доглядати за тваринами куточка природи: наливати воду в напувалки, класти готовий корм у годівниці;
4. знати назв кількох професій, вміти називати, що роблять представники цих професій.

Розвиток моральної сфери:

1. вміти бути ввічливим у взаємодії з однолітками і дорослими;

2. знати, що не можна шуміти, якщо в будинку хтось хворіє або спить, вміти проявити турботу до хворої людини;

3. знати правила культурного поведінки в суспільстві;

4. слухати художні твори, розглядати ілюстрації, вміти висловити своє особисте ставлення до позитивних і негативних вчинків персонажів,

5. розуміти сенс слів «добра людина - недобра людина», «хороший вчинок - поганий вчинок».

6. знати правила поведінки в громадських місцях.

Формування гігієнічних навичок:

1. знати, що необхідно мити руки з милом перед їдою, а також після прогулянки, відвідування туалету, роботи з тваринами і рослинами;

2. вміти самостійно вмиватися, чистити зуби і розчісувати волосся;
1. самостійно одягатися, роздягатися, прагнучи допомогти одноліткам; доглядати за своїми речами;

2. самостійно їсти, дотримуючись правила поведінки за столом;

3. позитивно ставитися до процедур, що гартують і розуміти їх значення;
4. самостійно підтримувати порядок і чистоту в ігровому куточку;

5. починати розуміти біологічний сенс основних гігієнічних заходів.

Формування потреби у здоровому способі життя:

1. розуміти зміст слова «застудився», знати найпростіші ознаки застуди (болить голова, горло, піднімається температура);

2. знати, що в холодну пору року простудні захворювання виникають частіше, розуміти, як одягатися в різні сезони року і при різній погоді;
3. знати, що овочі та фрукти необхідно мити перед їжею, розуміти, навіщо це потрібно робити;

4. позитивно ставитися до людей медичної професії, розуміти, що вони допомагають одужанню;

5. знати, правила поводження з небезпечними предметами: гострі, колючі предмети, ліки, сірники і т.д.)

6. знати, як треба себе вести біля своїх і чужих тварин;

7. знати правила поведінки на вулиці, у дворі;

8. знати правила поведінки з незнайомими людьми;

9. переносити в гру правила здоров'язберігаючої і безпечної поведінки, проявляти обережність;

10. вміти покликати на допомогу дорослих у небезпечних складних ситуаціях.

Старший вік (шостий-сьомий рік життя)

          Перш за все це дитина, у якої стійко сформовані цінності здоров'я і людського життя, яка мотивована до заощадження свого здоров'я та здоров'я оточуючих її людей, суспільства в цілому. Це дитина, яка знає свої можливості і вірить у власні сили, має уявлення про себе, свою самоцінності, відчуває себе суб'єктом здоров'я і здорового життя. Це дитина, яка бережно, шанобливо і дбайливо ставиться до близьких людей, своїх родичів, однолітків і дорослих, предметного світу. Дитина, що усвідомлює і розділяє моральні еталони життєдіяльності (гуманність, доброту, турботу, розуміння, повага, чесність, справедливість, працьовитість і ін)

Розвиток соціальної сфери:

1. мати уявлення про деякі внутрішніх органах (шлунку, кишечнику, серці, мозку), їх місцезнаходження та основних функціях;

2. мати уявлення про всі вікові періоди людини: дитинство, юність, зрілість, старість;
3. розуміти значення їжі, води, повітря для людини;

4. відрізняти живе від неживого на свідомому рівні.

5. ввічливо спілкуватися з однолітками і дорослими;

6. мати постійних друзів і подруг;

7. розбиратися в родинних взаєминах: «бабуся - мама - дитина» і «дідусь - тато - дитина», знати, що у кожної людини і у кожної тварини є батьки (тато, мама), вміти обговорити їх роль;

9. вміти пояснити, де він живе, як звати його батьків і як з ними зв'язатися (знає адресу і телефон).

Розвиток продуктивної сфери:

10. вміти працювати самостійно, під непомітним контролем вихователя, в кінці роботи доповідати вихователю про результати;

11. проявляти бажання допомогти іншим дітям, які не вміють, що-небудь робити;
5. вміти допомогти дорослому в організації процесу харчування, адекватно відгукуючись на його прохання;

12. знати назви багатьох професій, вміти назвати їх;

13. знати, що роблять представники різних професій.

Розвиток моральної сфери:

14. помічати в своєму оточенні страждання людини, тварин, рослин і прагнути їм допомогти;

15. знати, що не можна шуміти, якщо в будинку хтось хворіє або спить;
16. вміти проявити турботу до хворої людини;

17. вміти співчувати, співпереживати, підтримувати, пошкодувати, заспокоїти;
18. проявляти бажання доглядати за рослинами, тваринами, куточка природи, дбати про них;

19. слухати художні твори, розглядати ілюстрації, вміти висловити своє особисте ставлення до позитивних і негативних вчинків персонажів,
20. розуміти сенс слів «добра людина - недобра людина», «хороший вчинок - поганий вчинок».

21. вміти культурно вести себе в громадських місцях відповідно до обставин (в дитячому саду, в гостях, магазині, в кінотеатрі і т.д.);

22. вміти організувати спільну діяльність з дітьми в дитячому саду і на вулиці.
Формування гігієнічних навичок:

1. володіти культурою прийому їжі (сидіти спокійно, акуратно пережовувати їжу, не поспішати, не говорити з набитим ротом, правильно користуватися ножем і виделкою, користуватися серветкою);

3. вміти обслуговувати себе і володіти корисними звичками, елементарними навичками особистої гігієни (самостійно вимити руки, почистити зуби, прополоскати рот після їжі, причесати волосся);

4. знати алгоритм процесів вмивання, одягання, прийому їжі;

2. вміти самостійно одягатися, роздягатися, доглядати за своїми речами;

3. вміти правильно одягатися на прогулянки та походи в ліс;

18. позитивно ставитися до процедур, що гартують і розуміти їх значення;
19. самостійно підтримувати порядок і чистоту в ігровому куточку;

20. розуміти біологічний сенс основних гігієнічних заходів.

Формування потреби у здоровому способі життя:

1. вміти визначити стан свого здоров'я (здоровий або хворий), а також стан здоров'я оточуючих;

2. вміти назвати і показати, що саме у нього болить, яка частина тіла, який орган;
3. вміти правильно харчуватися, розрізняти корисні і шкідливі для здоров'я продукти;
4. вміти користуватися небезпечними предметами: ножицями, голкою і пр. (під наглядом дорослого);

5. вміти користуватися побутовими приладами (телевізор, магнітофон) під наглядом або за допомогою дорослого;

6. знати про їстівні і неїстівні гриби, ягоди і рослини;

7. проявляти обережність при спілкуванні з тваринами;

8. знати про правила поведінки при контактах з незнайомими людьми;
9. переносити в гру правила здоров'язберігаючої і безпечної поведінки, проявляти обережність;

10. вміти надати елементарну допомогу самому собі й іншому (промити очі, промити ранку, обробити її);

11. в небезпечних ситуаціях звернутися до дорослого за допомогою, привернути його увагу.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / Наук. Ред.. та упоряд. О.Л.Кононко. – 2-ге вид., випр.. – К.: Світич, 2008.

2. Денисенко Н.Ф., Мельник Л.Д. Будьте здорові, діти: програма з валеологічного виховання // Дитячий садок. – 2001.-№ 42 (138).

3. Хуторной С.К. Валеологія: дошкільний курс. – Чернівці, 1996.

4. Мельник Л.Д., Денисенко Н.Ф. На варті здоров’я малюків. – Запоріжжя, 1997.

5. Лохвицька Л.В., Андрющенко Т.К. Дошкільникам про основи здоров’я: Навчально-методичний посібник. – 2-ге вид., оновл. – Тернопіль: Мандрівець, 2008.

6. Юрочкіна С. Валеологія для всіх. Щоб дбати, треба знати // Дошкільне виховання. – 1997. - № 3.

7. Юрочкіна С. Валеологія для всіх. Щоб дбати, треба знати // Дошкільне виховання. – 1997. - № 4.

8. Кулачківська С.Є., Ладивір С.О. Я – дошкільник (вікові та індивідуальні аспекти психічного розвитку). – Київ: Нора-прінт, 1996.