АНОТАЦІЯ
У статті підкреслюється важливість тісного взаємозв’язку сім’ї та дошкільного навчального
закладу; виокремлюються
основні принципи їхньої взаємодії; обґрунтовуються ефективні
форми та методи їхньої співпраці.
СПІВПРАЦЯ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ З РОДИНАМИ
ВИХОВАНЦІВ – ЗАПОРУКА УСПІХУ
У ВИХОВАННІ ДОШКІЛЬНЯТ
Постановка проблеми. У Концепції
дошкільного виховання в Україні, Державній національній програмі „Освіта”
Україна ХХІ ст., Законі України „Про дошкільну освіту”, Базовому компоненті
дошкільної освіти – Державному стандарту дошкільної освіти підкреслюється
значимість родинного виховання, передбачається взаємопроникнення сімейного і
суспільного виховання з метою створення для кожної дитини єдиного, дитиноцентричного
виховного середовища.
Відповідно до Положення про дитячий дошкільний заклад учасниками навчально-виховного процесу є
не лише педагогічні працівники та діти, а також і батьки. Адже сім’я –
найперший і найважливіший соціальний інститут виховання. Саме з сім’ї
дитина виносить перші враження про навколишній світ, в сім’ї формуються перші
оцінні уявлення, закладаються моральні устої, прищеплюються культурні і
гігієнічні звички. Їй належить пріоритет у становленні особистості
дитини, вона має максимальні можливості для набуття малюком знань, умінь та
навичок, необхідних у подальшому житті.
Однак політичні
зміни, економічна, соціальна і духовна криза українського суспільства негативно
вплинули на пересічну сім`ю, зруйнували багато моральних і духовних цінностей,
батьки висунули на перший план матеріальне забезпечення дитини (а це в наших
умовах забирає надзвичайно багато сил і часу) У результаті сучасна сім`я втратила
головні орієнтири для побудови власного життя. У зв’язку з цим загострилися
питання соціальної і психолого-педагогічної допомоги у вихованні дітей.
Саме тому сучасні дошкільні навчальні заклади повинні
стати відкритими для батьків, громадськості, більше уваги приділяти освіті і
вихованню батьків, справедливо вважаючи це одним із принципово важливих
чинників успішного розвитку і виховання дітей.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання взаємодії дошкільного навчального
закладу і сім’ї знаходиться в полі зору сучасних дослідників: як теоретиків
так і практиків. Виходячи з позиції, що родина і дошкільний навчальний заклад,
виконуючи специфічні виховні функції, не можуть замінити один одного і мають
взаємодіяти задля повноцінного розвитку дитини-дошкільника, науковцями
досліджені такі аспекти окресленої проблеми: етико-педагогічні вимоги до взаємин із
дітьми та їхніми батьками (І. Гребенніков, Т. Кирієнко, В. Сухар); умови для
спільної роботи сім’ї і педагогічного коллективу ДНЗ у формуванні моральних
якостей особистості дитини (Т. Алексєєнко, Л. Божович, В. Постовий); зміст і методи педагогічної освіти батьків
(Л. Островська, О. Долина, Т. Кирієнко, О. Низковська); співробітництво
вихователів дошкільних закладів із сім’єю щодо виховання дошкільників у дусі
миру (Пагута Т.); педагогічні умови ефективної взаємодії дошкільного
навчального закладу і сім’ї в екологічному вихованні старших дошкільників (Н.
Кот); особливості взаємодії з батьками дітей раннього віку (Н.Аксаріна, О.
Волкова, Т. Маркова, Л. Свирська).
Мета статті. обґрунтування основоположних принципів
ефективної співпраці дошкільних навчальних закладів з родинами вихованців, сприяти посиленню взаємодії дошкільного закладу та сім’ї,
упровадженню дієвих форм співпраці з батьками.
Виклад основного
матеріалу. Розуміння того, що саме в сім’ї закладається фундамент
повноцінного фізичного і психічного розвитку дитини, спонукає дошкільний заклад
до пильного вивчення запитів, потреб і вимог сучасної сім’ї, тобто, до тісної
взаємодії дошкільного навчального закладу і родини.
В основу
взаємодії сучасного дошкільного закладу і сім'ї
покладається співробітництво. Ініціаторами його встановлення має
виступати дошкільний навчальний заклад, оскільки педагоги професійно
підготовлені до освітньої роботи. Педагог усвідомлює, що співробітництво
потрібне в інтересах дитини. В цьому необхідно переконати батьків. Тому
важливе питання діяльності дошкільного закладу - готовність педагога спілкуватись з батьками,
будувати позитивні, педагогізовані стосунки. Вихователь має володіти певними
особистими якостями, насамперед вмінням уважно вислухати батьків і, звичайно,
бути професіоналом у своїй роботі як з дітьми, так і з батьками.
Вирішуючи
питання педагогізації батьків, слід
акцентувати увагу на
- дитину, як
найбільшу цінність, яка виховується відповідно до сімейних традицій;
- батьків (сім`я, родина) – найбільша
моральна цінність, оберіг моралі й духовності;
- педагога – професіонала, партнера, який створює дух
творчості, спрямовує взаємодію, вчить мистецтву життя, життєвої компетентності.
Щоб найкраще,
найвідповідальніше підійти до виховання дитини, батьки разом з вихователями
повинні збудувати свої стосунки на принципах взаємної поваги, розуміння
важливості один одного і усвідомлення того, що таке партнерство матиме
довготривалий вплив, на користь усіх.
Завдяки
тісному співробітництву дошкільного навчального закладу з батьками та іншими
старшими членами родини навколо дітей створюється атмосфера довіри, підтримки,
взаєморозуміння, єдиних вимог. Це означає, що батьки та інші члени родини мають
перестати бути пасивними, виступати в ролі експертів чи спостерігачів, і почати
діяти з вихователями і дітьми на засадах партнерства з правом ініціативи,
активної дії, самоконтролю. Вони рівноправні партнери і союзники.
Співпраця
педагогічного колективу, батьків вихованців може відбуватися таким чином:
-активна
допомога батьків у створенні умов для успішного розгортання освітнього процесу:
дизайн групових приміщень або окремих тематичних куточків, озеленення
майданчиків, виготовлення ігрових матеріалів;
-періоди підготовки до свят,
оскільки вони об’єднують дітей і дорослих спільними переживаннями та справами,
створюють атмосферу піднесенності, сюрпризності, веселого настрою;
-батьки за домовленістю з
адміністрацією можуть очолити гурткову роботу (як додаткову освітню послугу) в
масштабах усього дошкільного закладу. Таку ініціативу важливо підтримувати,
особливо, з огляду на те, що реалізується вона безкоштовно.
Ідеї батьків слід цінувати, до їх порад - прислухатися.
Бажано разом з батьками обговорювати і розв'язувати глобальні проблеми та
конкретні питання, приймати важливі рішення. Тільки завдяки високій культурі
спілкування педагогів і батьків, доброзичливості, неупередженості у розв'язанні
різних проблем можна досягти ефективної взаємодії дошкільного закладу і сім'ї. А саме:
1.
Доброзичливість, оптимізм, привітність у стосунках з батьками.
2. Щире зацікавлення до батьків вихованців, особистісний
підхід до проблем сімейного виховання у спілкуванні з ними.
3.
Заохочення
батьків до участі в спільній роботі з дитиною і педагогом, колективом ДНЗ.
4. Залучення батьків до аналізу (оцінювання) успіхів
дитини, прогнозування перспектив її розвитку.
5. Уміння вислуховувати батьків,
прагнення зрозуміти їхні проблеми, допомогти прийняти найбільш оптимальне
рішення.
Такий підхід
сприяє зближенню в дитячий свідомості образів педагога і членів сім'ї за
рахунок набуття цими найближчими людьми спільних рис, певного уподібнення.
Зокрема, образ вихователя пом'якшується, споріднюється з образами батьків.
Водночас дитина починає сприймати членів родини не лише як людей, що
обслуговують її, задовольняють усі примхи, витримують вередування тощо, але й
як авторитетних вимогливих вихователів, носіїв цікавої інформації, багатьох
умінь, здібностей. Дія принципу взаємопроникнення дошкільного закладу і сім'ї,
цих двох таких важливих соціальних інститутів, забезпечує поєднання сімейного і
суспільного виховання в одну суцільну ланку, спрямовану на реалізацію єдиної
мети - всебічний, гармонійний розвиток особистості.
Залучення батьків
та інших членів сім'ї до освітньо-виховного процесу є необхідним, передусім для
дітей. І не тільки тому, що діти більше дізнаються про своїх батьків. Важливою
є та любов і вдячність дітей до своїх рідних і близьких, які виявляється так
багато знають, вміють, можуть.
Успіх
співробітництва вирішальною мірою залежить від взаємних установок сім'ї і
дошкільного закладу. Найсприятливіше вони складаються за умов, коли обидві
сторони усвідомлюють необхідність цілеспрямованого впливу на дитину і довіряють
одне одному. Батьки повинні бути впевненими, що їх участь у житті дитячого
садка важлива не тому, що цього хоче вихователь, а тому, що це важливо для
розвитку їхньої дитини. Вони повинні усвідомити конкретні позитивні наслідки
для дитини, через їх включення у життя дошкільного закладу. Важливо, щоб батьки
були впевнені в хорошому ставленні педагогів до дитини, відчували їх
компетентність з питань виховання, поціновували його особистісні якості
(доброзичливість, чуйність, увагу до людей, турботливість). Така довіра сама є
проявом спонтанності: вихователь повинен заслужити її добром, небайдужим
ставленням до дитини, вмінням пробуджувати в ній красу, щирість і милосердя. До
цього треба віднести ще культуру спілкування, тактовність і взаємоповагу. Для
узгодження дій родини та дошкільного навчального закладу як суб'єктів виховання
доцільно дотримуватися таких вимог:
- Співпраця родини і дошкільного закладу має ґрунтуватися
на взаємоповазі, рівноправному партнерстві.
Основою співпраці є взаємна довіра. Особливу роль в її
зміцненні відіграє порозуміння. Кожен суб'єкт має знати функції всіх суб'єктів
та зміст їх діяльності, чітко уявляти власну роль у взаємодії. Саме про це треба домовитися заздалегідь.
Співпраця сім'ї, дошкільного навчального закладу можлива
лише за умови їх певної духовної єдності. Підвалиною цієї єдності є любов до
дитини, сприймання її як вільної особистості, розуміння проблем становлення
людської гідності, дорослішання і творчого розвитку.
Педагогічний
колектив та колектив батьків - це має бути єдиний живий організм, об'єднаний
спільною метою, гуманними стосунками та високою відповідальністю.
Присутність
батьків у дошкільному закладі дозволить істотно змінити життя дітей, створити
домашню атмосферу, допомогти вихователю тієї чи іншої дитячої діяльності,
допоможе батькам об'єктивно оцінити сильні і слабкі сторони у вихованні дитини.
Вихователі отримують багато додаткових відомостей про індивідуальні особливості
кожної дитини, про емоційний характер спілкування в сім'ї, про формування різних
трудових навичок і звичок, для яких сім'я має більші можливості. Відкриті,
зацікавлені контакти з сім'єю допоможуть виявити кращій досвід сімейного
виховання, зацікавити інших.
І батьки, і
вихователі зможуть краще зрозуміти дитину, врахувати її бажання, інтереси,
потреби. Такий підхід передбачає сприйняття дитини як унікальної особистості,
визнання її прав, ставлення до неї як до суб'єкта з власними потребами
розвитку. Це вимагає від батьків володіння певними знаннями про закономірності
її розвитку та відмови маніпулювання нею у здійсненні вибору профілю та
інтенсивності подальшого навчання.
Щоб принцип
взаємодії, спільності виявився реально діючим, дошкільна установа має
відмовитися від монологу, звички лише керувати батьками, натомність надати
перевагу діалогу. Педагогічна допомога батькам повинна спиратися на ретельне і
всебічне вивчення кожної сім'ї, кожної дитини. Це повинен бути союз особливого
призначення, що ґрунтується на тонких духовно-моральних і
емоційно-інтелектуальних переконаннях.
Отже, насамперед, педагогічний колектив повинен взяти
собі за пріоритетні напрямки роботи з
батьками:
--
залучення батьків до співпраці у створенні належних умов для
життєдіяльності та розвитку дітей;
- сприяння
підвищенню психологічної та педагогічної компетентності батьків щодо розуміння
закономірностей розвитку дитини, а також питань навчання і виховання
дошкільнят;
- всебічне
вивчення становища, статусу родини та моделі взаємодії з ними для здійснення
диференційованого підходу;
-
залучення батьків до активної участі в заходах, що проводяться в
дошкільному закладі, формування в них відчуття приналежності до колективу
дитячого садка як однодумців і спільників;
-
формування усвідомленого розуміння батьками своєї відповідальності за
максимальне забезпечення дитині повноцінного життя в майбутньому.
Важливий напрям своєї діяльності педагогічний колектив
дошкільного закладу повинен вбачати в збагаченні знань вихователів про сімейне
виховання, поглибленні педагогічних знань батьків, досягненні єдності виховного
впливу на дитину в сім'ї і в дошкільному закладі.
Удосконалювати
роботу з батьками - це у разі необхідності вносити зміни, які збагачують зміст
і форми роботи, покращують різні її показники, роблять більш доцільною,
сучасною, гнучкою. Процес удосконалення - довготривалий та безперервний. Його
можна здійснювати у різних напрямках:
- гуманізація змісту і форм роботи з сім'єю;
- гармонізація взаємин педагогів та батьків;
- підвищення ефективності застосовуваних вихователем у
роботі з батьками;
-
прийомів та засобів впливу.
Висновки. У зв’язку з кардинальними змінами, яких
зазнає нині робота дошкільного закладу з сім’єю, педагоги мають прагнути
забезпечувати координаційну взаємодію з родинами вихованців. Їхнє партнерство у досягненні позитивних
результатів здійснюваного педагогічного процессу сприяє різнобічному та
гармонійному розвитку дошкільнят.
Ефективна співпраця сім’ї та дошкільного навчального закладу, на нашу думку, можлива лише при умові
дотримання таких основних принципів:
− демократизації, що передбачає спільну участь вихователів та батьків у навчально-виховному процесі
дошкільного закладу на демократичних засадах;
− гуманізації, тобто спілкування та взаємодії вихователів й батьків на
основі
поваги, доброзичливості один до одного;
− послідовності й системності організації співпраці ДНЗ з родинами;
− наступності й поступовості залучення батьків до взаємної діяльності;
− індивідуалізації, що передбачає впровадження таких форм та методів роботи, які спрямовані на
особливості і запити кожної родини.
Отже, співдружність з сім’єю – одне з першочергових завдань, мабуть, у
кожному дошкільному закладі. Сучасне життя спонукає до урізноманітнення
та обновлення
форм спільної роботи з батьками. Використання різних форм і
методів, залучення батьків до співпраці, творчість педагогів,
дипломатичність – запорука успішної взаємодії ДНЗ і родини. Здійснення цієї роботи,
досягнення в ній справжнього успіху можливі лише при індивідуальному підході до
кожної сім’ї.
Тільки тоді батьки йтимуть до дитячого садка зі своїми радощами і сумнівами, стають єдиним
колективом, завжди допоможуть і підтримають педагога.
ЛІТЕРАТУРА
1.
Алексєєнко Т. Про нові підходи до сімейного виховання / Т.Алексєєнко //
Шлях
освіти. – 1997. – № 2. – С. 34-37.
2.
Воспитателю о работе с семьей / под ред. Т.А.Марковой. – М., 1989. – 117 c.
3.
Долинна О. Батьки в дошкільному закладі: споживачі та гості чи партнери-
однодумці?
/ О.Долинна, О.Низковська // Дошкільне виховання. – 2007. –
№
1. – С. 6-8.
4.
Кірієнко Т. Співпраця з родиною. Семінар для педагогів / Т.Кірієнко //
Дошкільне
виховання. – 2006. – № 10. – С. 7-9.
5.
Назаренко А. Сім’я і дошкільний заклад / А. Назаренко // Дошкільне
виховання
– 1995. – № 8. – С. 11.
6.
Робота з родинами вихованців дитячого садка / [упоряд. В.Л.Сухар]. – Х.:
Ранок,
2008. – 176 с.
7.
Свирська Л. Взаємодія дорослих із дітьми раннього віку / Л.Свирська,
Н.Петрова
– К., 2004. – 112 с.
8.
Спичак М. Курс на співпрацю з батьками / М.Спичак // Дошкільне
виховання.
– 2007. – № 3. – С. 14.
9.
Сухарева Л. С. Піклуємось разом. Робота з батьками дошкільників /
Сухарева
Л.С. – Х.: Основа: Тріада, 2008. – 128 с.
10. Система роботи з батьками: модель співпраці міського відділу освіти і
навчальних закладів. – К.: Шк. Світ, 2008.
