МЕТА:
·
зберігати
і зміцнювати психічне здоров’я дітей
·
підвищувати
функціональні й адаптивні можливості дитячого організму
·
стимулювати
сенсорний розвиток дітей
ЗАВДАННЯ:
·
сприяти —
-
стабілізації
психоемоційного стану дитини;
-
зниженню
тривожності;
-
регуляції
процесів збудження і гальмування нервової системи;
-
створенню
позитивного емоційного фону і допомагати долати порушення в емоційно-вольовій
сфері;
-
стимуляції
пізнавальної активності, інтересу до дослідницької діяльності;
-
підвищенню
працездатності;
·
стимулювати відчуття дитини —
-
зорові;
-
слухові;
-
тактильні;
·
формувати самосвідомість;
·
коригувати підвищену емоційну напруженість;
·
навчати
прийомів релаксації;
·
розвивати загальну і дрібну моторики, координацію
рухів;
·
спонукати
до рефлексії позитивних батьківських
почуттів.
Педагог:
Шановні батьки! Наша зустріч присвячена
дуже відповідальному періоду в житті дитини: вступу до дитячого садка —
нового для неї місця з незнайомими дорослими. Природна реакція на
новизну — це не так фізичний дискомфорт (напруження м’язів, часте
дихання), коли дитина досліджує новий простір, змушена в ньому орієнтуватися,
як емоційне напруження, коли переважають емоції тривоги, гніву. Дитина
хвилюється: «Як я без мами? Чи не забудуть мене тут?». Звикання малюка до
дитячого садка — процес непростий, адже адаптивні можливості дитячого
організму обмежені. Допомогти дитині в цей період мають близькі їй люди. Щоб
зняти напруження, необхідно переключати увагу дитини на діяльність, яка
приносить їй задоволення. У дошкільному віці — це передусім гра. «Мова»
ігор зрозуміла і доступна кожній дитині. За її допомогою вона отримує
можливість виражати свої емоції, переживання, спілкуватися з однолітками,
ознайомлюватися з нормами і правилами життя, отримує внутрішню свободу (гратися
з ким хочу, де хочу, скільки хочу, чим хочу). Часом і у дорослих виникає
бажання погратися. Але ми або забули, як це робити, або соромимося. Сьогодні у
нас є можливість згадати дитинство і погратись із задоволенням, від душі. Потім
можна провести ці ігри з дитиною.
Галявина настрою
Мета:
·
налаштувати
батьків на позитивну співпрацю
·
створити
позитивний емоційний фон
·
·
навчати
розвивати уяву дітей
Обладнання:
·
плетені
серветки
·
кольорові
стрічки
·
кольоровий
дріт
Педагог:
Використовуючи плетену серветку,
різнокольорові стрічки, шнурочки, паперові серветки, пелюстки троянд, ми
створимо галявину настрою. Зазвичай дитина бачить удома таку картину: мама миє
посуд, готує їжу, а тато працює за комп’ютером або дивиться телевізор. Усі
дорослі зайняті своїми справами. І раптом на очах у дитини і за її участю
відбувається перетворення: замість звичайної сірої серветки з’являється красива
річ. Крім цього, протягування шнурка крізь отвір у серветці сприяє розвитку
дрібної моторики малюка — його пальчики стають спритнішими, пробуджується
творча уява.
Колючий їжачок
Мета:
·
розвивати
дрібну моторику і координацію рухів дітей
·
стимулювати
мовленнєву активність
Обладнання:
·
масажний
м’яч для кожного учасника
Педагог: Самомасаж позитивно впливає на організм.
Навчання найпростіших прийомів відбувається в грі. На вашій долоні з’являється
незвичайна кулька. Разом ви уважно розглядаєте її. Виявляється, що вона схожа
на їжачка. Акуратно кладете кульку на долоню дитини, прокочуєте «їжачка» по
кожному пальчику, починаючи з великого пальця провідної руки, і трохи довше
затримуєтеся на подушечці кожного пальчика. Погладжування слід виконувати в
напрямку від периферії до центра. Дії супроводжуйте віршами:
Дай долонечку, моє сонечко,
Я погладжу тебе по
долонечці.
Ходить-бродить вздовж
доріжок
Весь в колючках їжачок,
Ягідки шука й грибочки
Для маленьких діточок.
Самомасаж кисті розвиває
мускулатуру пальців рук, рефлекторно стимулює відповідні зони кори головного
мозку, дає змогу нормалізувати стан нервової системи, має не лише
заспокійливий, а й загальнооздоровчий ефект. Як слайди проектуються на екран,
так усі частини нашого тіла мають свою проекцію у корі головного мозку. Однак
ці проекції — непропорційні. Площа, яку займає проекційна зона кисті,
набагато більша тієї, що відведена для іншої частини тіла. Вплив на кисті рук,
своєю чергою, впливає на стан мозку, а відповідно — і на загальний стан
організму.
Що нам підкажуть пальчики
Мета:
·
розвивати
тактильне сприймання дітей, спостережливість
·
збагачувати
сенсорний досвід
·
стимулювати
пізнавальну активність
Обладнання:
·
природні
матеріали різної фактури — каштан, горіх, шишка, дерев’яний ребристий
олівець, гладенький камінчик
Педагог:
Дитина освоює навколишній світ за
допомогою органів чуття. Зокрема, через тактильне сприймання, чутливість рук. У
плетеній коробочці ви знайдете природні матеріали — шишку, каштан, камінчик.
Розгляньте, доторкніться до них і опишіть їх. Наприклад, шишка — шорстка,
камінь — гладкий. Потім заплющіть очі, простягніть долоню, відгадайте,
який предмет лежить на ній. Якщо в дитячому віці не вдосконалювати рухи і не
збагачувати сенсорний досвід (те, що ми відчуваємо і сприймаємо через органи
чуття), то в дорослому віці людина не володітиме достатньою пластичністю
розуму, щоб уміти легко пристосовуватися до різних обставин.
Легка пір’їнка
Мета:
·
розвивати
діафрагмальний тип дихання у дітей
·
стабілізувати
психоемоційний стан
Обладнання:
·
пір’їна
·
прозора
коробка
·
кольоровий
шнурок
Педагог:
Перебуваючи в новому оточенні, дитина
відчуває різні емоції. Природа подарувала людині можливість керувати своїми
емоціями за допомогою регуляції дихання. У корзиночці є дві різнокольорові
пір’їни, з’єднані ниткою, а у прозорій коробці — кольоровий шнурок.
Повісимо ниточку з пір’ям на шнурок, зробимо глибокий вдих і повільний довгий
видих так, щоб наші пір’їни колихалися у повітрі. Вдих і видих відіграють
психофізіологічну роль. Вдих збуджує, мобілізує, посилює м’язове напруження;
видих заспокоює, розсіює негативні емоції, сприяє розслабленню м’язів. Заспокійливий
ефект досягається завдяки збільшенню часу видиху відносно часу вдиху і
черевного (діафрагмального) типу дихання.
Дихаємо животиком
Мета:
·
стабілізувати
психоемоційний стан
Педагог: Зазвичай цю вправу виконують у положенні
лежачи. А ми спробуємо виконати її у положенні сидячи. Покладіть долоню на
живіт і відчуйте, як живіт піднімається, коли ми робимо вдих, і опускається,
коли робимо видих.
Бегемотики на траві лежали,
Глибоко повітря вдихали.
Животик піднімається (вдих),
Животик опускається (видих).
Сіли бегемотики,
Торкнулися животиків.
Животик піднімається (вдих),
Животик опускається (видих).
Роботу діафрагми дитина має
сприймати і зорово, і тактильно. Покладемо на живіт іграшку, наприклад рибку, і
подивимося, як вона піднімається, коли ми робимо вдих, і опускається, коли ми
робимо видих:
Рибка на хвилях
розважається,
То вгору (вдих),
То вниз (видих)
Весело гойдається.
Черевний подих —
антистресовий, він сприяє зменшенню тривоги, збудження, спалахів негативних
емоцій, підвищує тонус блукаючого нерва (основної ланки парасимпатичної
нервової системи), сприяє загальному розслабленню. Спрацьовує універсальний
захисний механізм, закладений природою у нашій нервовій системі: уповільнення
ритму різних фізіологічних і психічних процесів сприяє досягненню спокійнішого
і врівноваженішого стану. Таке дихання дасть дитині змогу швидше заснути після
численних яскравих вражень, пережитих протягом дня.
Метелики на весняному лузі
Мета:
·
навчати
регулювати в дітей процеси збудження й гальмування
·
знижувати
рівень тривожності
·
розвивати
пластику рухів
Обладнання:
·
кольорові
хустки з легкої напівпрозорої тканини
Педагог: А зараз ми пограємося у схованки. Але не
у прості — у прозорі. Цю гру полюбляють усі, без винятку, діти. Ніщо не
можна порівняти з радістю, яку відчуває дитина, коли знаходить батька, який
витягнувся в струнці за шторою або в шафі. Схованки дають змогу впоратися зі
страхом темряви і замкненого простору, з почуттям самотності (це почуття часом
відчуває кожна дитина, а під час гри вона має певний час перебувати наодинці,
до того ж, у таємному місці). Отже, зав’язавши прозорий шарф на очі, дитина
бачить усе навколо, але при цьому — вона сховалася. Радість руху буде ще
яскравішою, якщо хустки перетворяться на крила метеликів:
Ми — метелики яскраві —
На листочках посідали.
(діти сидять навпочіпки)
Вітер дмухнув —
полетіли.
(встають, бігають по кімнаті, змахуючи руками
вгору – вниз)
І на землю тихо сіли.
(сідають навпочіпки, завмирають)
Вітер знову налетів,
З нами гратись захотів.
Високо він нас підняв.
(встають, піднімають руки догори)
Все кружляв нас і кружляв.
Сонце крильця
освітило —
І на землю опустило.
(кружляють по кімнаті, потім зупиняються і сідають
навпочіпки)
Через деякий час слід
запропонувати дітям потягнутися і відчути, як у них «розправляються крила» під
час потягування.
Хоробрі жабенята
Мета:
·
навчати
знімати психоемоційне напруження у дітей
·
прийнятним
способом виявляти негативні емоції, агресивні імпульси
·
розвивати
у дітей координацію рухів
Обладнання:
·
папір
у рулон
·
кошик
Педагог: Особливе значення для розвитку малюка
мають рухливі ігри. Із моменту народження дитина прагне до руху. Вона пізнає
світ, повзаючи, стрибаючи, бігаючи. Завдяки рухливим іграм вона вчиться
володіти своїм тілом, її рухи стають красивими і впевненими. А в момент
фізичного та емоційного напруження ці ігри дадуть змогу «виплеснути» негативну
енергію прийнятним способом. Дітям неодмінно сподобається гра — перетворення
на хоробрих жабенят. У нас є звичайні рулони паперу. І в кожного хороброго
жабеняти є листок, на якому він сидить.
Кожний учасник сидить на шматку паперу,
відірваному від рулону.
Педагог: Жили-були в тихому ставку із красивим
лататтям молоді жабенята. У кожного з них був улюблений листочок, на якому
жабеня сиділо, грілося на сонечку і, звичайно, розмовляло. А як жабенята
розмовляють? Правильно: «Ква-ква-ква»... І ось одного разу над ставком
пролітав величезний птах у пошуках ситного обіду. Помітивши жабенят, птах
вирішив поласувати ними. Але жабенята були винахідливими: зім’яли свої листочки
і почали кидати їх у птаха. Птах злякався і полетів. Із того часу жабенята
нічого не бояться.
А якщо взяти аркуш паперу,
розірвати його на багато дрібних шматочків і на рахунок 1–2–3–4 підкинути
вгору, то вийде веселий салют. «Результат» салюту збираємо в кошик,
примовляючи: «Ми збираємо листочки швидко-швидко, чисто-чисто». У цій грі в
буквальному сенсі «виплескуються» емоції. У людському організмі самою природою закладена
можливість саморегуляції: коли на зміну реакції напруження (стресу) приходить
розслаблення, спокій, відпочинок. І звичайно, рухлива гра — це джерело
радості й один із ліпших засобів спілкування дорослого з дитиною.
Наливаємо, виливаємо, порівнюємо
Мета:
·
розвивати
у дітей тактильне сприймання
·
пробуджувати
інтерес до дослідницької діяльності
Обладнання:
·
миска
з теплою водою
·
фігурні
губки
·
пластикові
пляшечки з отворами
·
коробочки
від кіндер-сюрпризів
·
гумова
іграшка
·
різнокольорові
намистини
Педагог:
Загальновідомо, що вода має корисні
властивості, зокрема тепла вода розслабляє і заспокоює. Діти дуже люблять ігри
з водою. Добре у воду додати відвари трав (валеріани, меліси). Заспокійливий
ефект забезпечить додавання у воду спеціальних ароматичних олій: ромашкової,
лавандової, м’ятної. Але попередньо ліпше порадитися з лікарем. У воду
опускають іграшки, поролонові губки, трубочки, пластикові пляшечки з отворами.
Якщо гра з водою відбувається в денний час, можна додати до неї пізнавальний
компонент: під час опускання предметів у воду порівнювати їх за фактурою і
масою. Можна заповнити миску з водою гудзиками, намистинками, монетками,
невеликими кубиками тощо і пограти з ними, скажімо:
-
взяти
якомога більше предметів в одну руку і пересипати їх в іншу;
-
зібрати
в одну руку, наприклад, намистинки, а в іншу — камінчики;
-
підняти
якомога більше предметів на долонях.
Після розв’язання кожного
завдання дитина розслаблює кисті рук, тримаючи їх у воді. Тривалість
вправи — близько п’яти хвилин, поки вода не охолоне. Після гри руки дитини
слід розтирати рушником протягом однієї хвилини.
Розмова з іграшкою
Мета:
·
навчати
дітей способів вираження свого емоційного стану, переживань
·
розвивати
навички мовленнєвого спілкування
Обладнання:
·
іграшки
бі-ба-бо
·
іграшки-рукавички
Педагог: Для дитини в період життєвих змін важлива
підтримка дорослого. Малюк має потребу повідомити, що у нього «не так», але
зробити це йому поки складно. Допомогти дитині у цьому може її улюблена
іграшка, яка асоціюється з позитивними емоціями, відчуттям комфорту і безпеки.
Давайте спробуємо одягнути на руку іграшкурукавичку. На руці дитини — теж
іграшка. Ви торкаєтеся до неї, можете погладити і полоскотати, при цьому
запитуєте: «Чому моя дитинка сумна, у неї мокрі оченята; з ким вона подружилася
в дитячому садку, як звати її друзів, в які ігри вони гралися» тощо. Поговоріть
одне з одним, привітайтеся пальчиками. Використовуючи образ іграшки, переносячи
на нього свої переживання і настрої, дитина розповість вам, що її турбує,
поділиться тим, що складно висловити без спеціальної підтримки. Учені довели,
що діти, оточені любов’ю і турботою, легше переносять стресові ситуації, у
їхньому організмі виробляється менше кортизолу — гормону, що негативно
впливає на обмін речовин, імунну систему, мозок. Батьківське тепло й чуйність
допомагають малюкові керувати своїми емоціями. Дошкільникові важливо відчувати
контакт із мамою (зокрема, фізичний). Адже, спілкуючись із дитиною, ми ніби
говоримо їй: «Я тебе люблю, мені добре поруч із тобою».
Малюнки на піску
Мета:
·
розвивати
в дітей тактильну чутливість
·
візуалізувати
поняття власного Я
Обладнання:
·
кольорові
пластикові підноси
·
манна
крупа
Педагог: Давайте згадаємо одну з найулюбленіших
ігор-занять нашого дитинства. Коли на вулиці ставало тепло, дітвора збиралася
в пісочниці. Створимо свою маленьку пісочницю з білим «піском» (манною крупою).
Можна насипати її гіркою або розгладити. По пісочку пробіжить стадо коників,
проскакають зайчики, тупцюватимуть слоники, накрапатиме дощик. Його зігріють
сонячні промені, і на ньому з’явиться малюнок. А який саме малюнок, вам підкаже
дитина, яка із задоволенням долучиться до цієї гри. Чому діти люблять грати в піску?
Пісок дає змогу розслабитися: руки заглиблюються в пісок — це приємні
тактильні відчуття; пісок повільно сиплеться — це візуально заворожує; із
піску можна побудувати що завгодно. Швидкі зміни, перетворення відволікають
дитину від переживань. Корисно виконувати рухи обома руками. Це дає змогу
синхронізувати активність обох півкуль головного мозку, стимулює розвиток
логічної лівої півкулі, що відповідає за мовленнєвий розвиток, і інтуїтивної,
емоційної правої півкулі.
Оселя щасливої дитини
Мета:
·
підвищувати
відповідальність батьків за зміну соціальної ролі дитини
·
спонукати
до рефлексії позитивних батьківських почуттів
Обладнання:
·
ігровий
матеріал
Педагог: Кожен із батьків хоче, щоб дитина була
щасливою. А щастя — це коли поруч мама і тато, у них гарний настрій, коли
є улюблені й цікаві іграшки, є місце для всіх — «щаслива оселя». Спробуймо
побудувати «Оселю щасливої дитини». У нас є галявина, іграшки: меблі, тварини,
ляльки, машинки, конструктор. Можна використовувати все, що розміщено в цій кімнаті.
Педагог підбиває підсумки практикуму і
говорить завершальне слово.
Педагог: Задоволення, з яким ви сьогодні гралися,
важливо «не розгубити» і передати своїм дітям. Прихильність і зв’язки, особливо
між дітьми і батьками, «підживлюються» завдяки позитивним емоціям. Тож даруйте
дітям лише позитивні емоції і свій гарний настрій.
